Національні надбання
Національне надбання України - науковий об’єкт «Унікальна дослідницька агроекосистема яблуневого саду Уманського національного університету садівництва»
Довготривалий стаціонарний дослід з системами удобрення яблуневого саду започатковано ще в 1931 році відомим ученим у галузі землеробства, зокрема садового, професором С.С. Рубіним. У той час він працював на кафедрі агрохімії, ґрунтознавства і землеробства в Уманському сільськогосподарському інституті і заклав три стаціонарних досліди в яблуневому саду навчального закладу. Два досліди з сортами Кальвіль сніговий на темно-сірому опідзоленому ґрунті і Пепінка литовська – на чорноземі реградованому. Досліди було закладено з системами удобрення за однаковою схемою з такими варіантами: 1. Без добрив; 2. Гній 40 т/га (органічна система удобрення); 3. Гній 20 т/га + N60R60K60 (органо-мінеральна система); 4. N120R120K120 (мінеральна система); 5. N120R120; 6. N120K120; 7. Р120К120. Останні три варіанти включені в схему для вивчення й уточнення реагування плодових рослин на окремі елементи живлення (азот, фосфор і калій), що вносяться у складі повного мінерального удобрення – NРК. Всі норми добрив упродовж 50-річного періоду ведення дослідів вносились раз у два роки, восени – під переорювання ґрунту, який в міжряддях утримувався в паровому стані. У третьому досліді, закладеному в саду з сортом Пепінка литовська на сірому лісовому ґрунті, вивчались системи утримання ґрунту: парова, паро-сидеральна, дернова та з вирощуванням овочевих і польових культур у міжряддях.
Дослідження у зазначених дослідах було продовжено С.С. Рубіним на кафедрі загального землеробства, яку він очолював з часу її організації у 1936 році впродовж 50 років (по 1985 р.). У результаті було отримано різнопланові дані про зміни показників родючості ґрунтів залежно від багаторічного застосування досліджуваних систем їх утримання та удобрення насаджень яблуні, а також – реагування плодових дерев на ці зміни. Особливо цінні дослідження їх кореневих систем, що були розкопані після 14- та 20-тирічного вирощування дослідних садів на всю глибину поширення коренів (до 9 м), змодельовані унікальні експонати яких зберігаються на кафедрі до цього часу.
На основі результатів досліджень у цих дослідах, С.С. Рубін захистив докторську дисертацію і створив наукову школу з мінерального живлення плодоягідних культур та оптимізації родючості ґрунту в їх насадженнях. Під його консультуванням і керівництвом захищено шість докторських і 20 кандидатських дисертацій, присвячених вивченню проблем і питань з підготовки ґрунту під плодові насадження, місцевого окультурення його удобренням при садінні плодоягідних рослин і догляду за ґрунтом у вирощуваних садах для забезпечення його високої родючості та з діагностики мінерального живлення плодових рослин, локалізації в них живильних елементів і загального їх виносу.
Результати досліджень широко висвітлювались у багатьох наукових працях, в тому числі у монографіях С.С. Рубіна (1936, 1949, 1954, 1958, 1962, 1974 рр.) і практичних рекомендаціях. Останні успішно застосовувались у промислових насадженнях, особливо спеціалізованих садівничих господарств, та були визнані як у нашій країні, так і за кордоном.
Значно було розширено і поглиблено дослідження з оптимізації родючості ґрунту в плодових насадженнях після того, як у 1960 році на базі довготривалих дослідів в Уманському СГІ відбулась методична нарада з питань утримання ґрунту в садах (у широкому розумінні догляду за ґрунтом для забезпечення його високої родючості). Учасниками наради було схвалено напрями досліджень наукової школи професора С.С. Рубіна з проблематики утримання ґрунту в садах і за його програмною доповіддю було намічено завдання з вивчення її на перспективу та вирішено відкрити в Уманському СГІ під його науковим керівництвом науково-дослідну лабораторію з системи утримання ґрунту в садах, завідувачем якої став його учень П.Г. Копитко.
Після започаткування роботи цієї лабораторії у 1963 році було закладено велику мережу нових дослідів у садах різних конструкцій у всіх основних природно-кліматичних зонах України з дозами та співвідношеннями добрив для вивчення ефективності їх дії на різних типах і різновидностях ґрунтів. Поряд з дослідами у саду навчально-дослідного господарства Уманського сільськогосподарського інституту, вони проводились у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Полтавській і Чернігівській областях.
З трьох довготривалих дослідів, закладених С.С. Рубіним, до цього часу зберігся один з системами удобрення яблуневого саду, де вирощувався сорт Кальвіль сніговий на темно-сірому опідзоленому ґрунті. Після 50-річного періоду вирощування дослідні дерева були розкорчовані в 1982 році. При цьому було проведено облік маси (окремо всіх органів у сирому й сухому стані та визначено винос елементів живлення) модельних дерев у чотирьох варіантах на фонах без удобрення, органічної, органо-мінеральної та мінеральної систем удобрення, а також збережено без змін дослідні ділянки всіх варіантів, на яких у 1984 році посаджено нове покоління яблуневого саду з сортами Айдаред на сильнорослій насіннєвій і на вегетативній М4 підщепах та Кальвіль сніговий –на сильнорослій насіннєвій. Цей сад більше 30 років повторно вирощувався в садозміні на дослідних ділянках з тими самими системами удобрення, з тією лише зміною, що азотне добриво вносили не восени під переорювання ґрунту в міжряддях, а навесні – під культивацію чи дискування з метою збереження азоту від вимивання за межі кореневої системи дерев. У 2018 році на тих же дослідних ділянках було закладено третю садозміну з кращими сортопідщепними комбінаціями.
Цей дослід має надзвичайно важливе значення для оцінки впливу на ґрунтове і, відповідно, на все навколишнє природне середовище довготривалого систематичного інтенсивного застосування органічних і мінеральних добрив у садових агроекосистемах. Унікальність його зумовлюється тим, що він єдиний у світі такий довготривалий з удобренням плодових культур.
Зважаючи на таке значення та унікальність цього досліду, за Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року № 1103-р його включено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання України, як «Унікальна дослідницька агроекосистема яблуневого саду Уманського національного університету садівництва».
Зі збільшенням тривалості періоду проведення досліду зростає вагомість і наукова та практична цінність його результатів, особливо для встановлення наслідків упливу на ґрунтове і навколишнє середовище довготривалого вирощування плодового насадження та застосування в ньому різних видів добрив й інших (зокрема хімічних) засобів. Тому цей об’єкт національного надбання заслуговує подальшої підтримки для його збереження та отримання від нього ще вагомішої й ціннішої наукової інформації.
Фотогалерея
