+38 (04744) 4-69-87
Меню
Остання редакція: 15 вересня 2016

Національні надбання

Національне надбання України  - науковий об’єкт «Унікальна дослідницька агроекосистема яблуневого саду Уманського національного університету садівництва»

Довготривалий стаціонарний дослід з системами удобрення яблуневого саду започатковано ще в 1931 році відомим ученим у галузі землеробства, зокрема садового, професором С.С. Рубіним. У той час він працював на кафедрі агрохімії, ґрунтознавства і землеробства в Уманському сільськогосподарському інституті і заклав три стаціонарних досліди в яблуневому саду навчального закладу. Два досліди з сортами Кальвіль сніговий на темно-сірому опідзоленому ґрунті і Пепінка литовська – на чорноземі реградованому. Досліди було закладено з системами удобрення за однаковою схемою з такими варіантами: 1. Без добрив; 2. Гній 40 т/га (органічна система удобрення); 3. Гній 20 т/га + N60R60K60 (органо-мінеральна система); 4. N120R120K120 (мінеральна система); 5. N120R120; 6. N120K120; 7. Р120К120. Останні три варіанти включені в схему для вивчення й уточнення реагування плодових рослин на окремі елементи живлення (азот, фосфор і калій), що вносяться у складі повного мінерального удобрення – NРК. Всі норми добрив упродовж 50-річного періоду ведення дослідів вносились раз у два роки, восени – під переорювання ґрунту, який в міжряддях утримувався в паровому стані. У третьому досліді, закладеному в саду з сортом Пепінка литовська на сірому лісовому ґрунті, вивчались системи утримання ґрунту: парова, паро-сидеральна, дернова та з вирощуванням овочевих і польових культур у міжряддях.

Дослідження у зазначених дослідах було продовжено С.С. Рубіним на кафедрі загального землеробства, яку він очолював з часу її організації у 1936 році впродовж 50 років (по 1985 р.). У результаті було отримано різнопланові дані про зміни показників родючості ґрунтів залежно від багаторічного застосування досліджуваних систем їх утримання та удобрення насаджень яблуні, а також – реагування плодових дерев на ці зміни. Особливо цінні дослідження їх кореневих систем, що були розкопані після 14- та 20-тирічного вирощування дослідних садів на всю глибину поширення коренів (до 9 м), змодельовані унікальні експонати яких зберігаються на кафедрі до цього часу.

На основі результатів досліджень у цих дослідах, С.С. Рубін захистив докторську дисертацію і створив наукову школу з мінерального живлення плодоягідних культур та оптимізації родючості ґрунту в їх насадженнях. Під його консультуванням і керівництвом захищено шість докторських і 20 кандидатських дисертацій, присвячених вивченню проблем і питань з підготовки ґрунту під плодові насадження, місцевого окультурення його удобренням при садінні плодоягідних рослин і догляду за ґрунтом у вирощуваних садах для забезпечення його високої родючості та з діагностики мінерального живлення плодових рослин, локалізації в них живильних елементів і загального їх виносу.

Результати досліджень широко висвітлювались у багатьох наукових працях, в тому числі у монографіях С.С. Рубіна (1936, 1949, 1954, 1958, 1962, 1974 рр.) і практичних рекомендаціях. Останні успішно застосовувались у промислових насадженнях, особливо спеціалізованих садівничих господарств, та були визнані як у нашій країні, так і за кордоном.

Значно було розширено і поглиблено дослідження з оптимізації родючості ґрунту в плодових насадженнях після того, як у 1960 році на базі довготривалих дослідів в Уманському СГІ відбулась Всесоюзна методична нарада ВАСГНІЛ з питань утримання ґрунту в садах (у широкому розумінні догляду за ґрунтом для забезпечення його високої родючості). Учасниками наради було схвалено напрями досліджень наукової школи професора С.С. Рубіна з проблематики утримання ґрунту в садах і за його програмною доповіддю було намічено завдання з вивчення її на перспективу та вирішено відкрити в Уманському СГІ під його науковим керівництвом науково-дослідну лабораторію з системи утримання ґрунту в садах, завідувачем якої став його учень П.Г. Копитко.

Після започаткування роботи цієї лабораторії у 1963 році було закладено велику мережу нових дослідів у садах різних конструкцій у всіх основних природно-кліматичних зонах України з дозами та співвідношеннями добрив для вивчення ефективності їх дії на різних типах і різновидностях ґрунтів.  Поряд з дослідами у саду навчально-дослідного господарства Уманського сільськогосподарського інституту, вони проводились у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Полтавській і Чернігівській областях.

З трьох довготривалих дослідів, закладених С.С. Рубіним, до цього часу зберігся один з системами удобрення яблуневого саду, де вирощувався сорт Кальвіль сніговий на темно-сірому опідзоленому ґрунті. Після 50-річного періоду вирощування дослідні дерева були розкорчовані в 1982 році. При цьому було проведено облік маси (окремо всіх органів у сирому й сухому стані та визначено винос елементів живлення) модельних дерев у чотирьох варіантах на фонах без удобрення, органічної, органо-мінеральної та мінеральної систем удобрення, а також збережено без змін дослідні ділянки всіх варіантів, на яких у 1984 році посаджено нове покоління яблуневого саду з сортами Айдаред на сильнорослій насіннєвій і на вегетативній М4 підщепах та Кальвіль сніговий –на сильнорослій насіннєвій. Цей сад уже впродовж 30 років повторно вирощується в садозміні на дослідних ділянках з тими самими системами удобрення, з тією лише зміною, що азотне добриво вносять не восени під переорювання ґрунту в міжряддях, а навесні – під культивацію чи дискування з метою збереження азоту від вимивання за межі кореневої системи дерев.

Цей дослід має надзвичайно важливе значення для оцінки впливу на ґрунтове і, відповідно, на все навколишнє природне середовище довготривалого систематичного інтенсивного застосування органічних і мінеральних добрив у садових агроекосистемах. Унікальність його зумовлюється тим, що він єдиний у світі такий довготривалий з удобренням плодових культур.

Зважаючи на таке значення та унікальність цього досліду, за Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року № 1103-р його включено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання України, як «Унікальна дослідницька агроекосистема яблуневого саду Уманського національного університету садівництва».

Зі збільшенням тривалості періоду проведення досліду (уже назріває його реконструкція після вирощування другого покоління яблуні) зростає вагомість і наукова та практична цінність його результатів, особливо для встановлення наслідків упливу на ґрунтове і навколишнє середовище довготривалого вирощування плодового насадження та застосування в ньому різних видів добрив й інших (зокрема хімічних) засобів. Тому цей об’єкт національного надбання заслуговує подальшої підтримки для його збереження та отримання від нього ще вагомішої й ціннішої наукової інформації.

Завідувач науково-дослідної лабораторії з

оптимізації родючості ґрунту в

 плодоягідних насадженнях,

доктор с.-г. наук, професор П. Г.  Копитко